Остання неділя червня у нашому коледжі завжди має особливий смак — смак ностальгії, юності та щирої радості. Це час, коли до рідного закладу освіти повертаються ті, хто колись розлетівся звідси у різні куточки України та світу.
Сувора реальність і складні часи, які переживає наша країна, внесли свої корективи у масштаб святкування. Проте вони не змогли забрати в нас головного — потреби зустрітися, обійнятися та згадати все те, що нас об’єднує.
Цьогорічна зустріч стала особливою мандрівкою в часі для наших ювілярів. Рідні коридори знову вітали випускників 1971, 1976, 1980, 1981, 1986, 1990 та 2006 років, даруючи їм унікальну можливість хоч на мить скинути тягар дорослих турбот і знову відчути себе безтурботними студентами.
Цей день — не просто данина календарній традиції, а потужне джерело натхнення. Переступаючи поріг знайомих аудиторій, кожен миттєво повертався у роки, де були перші серйозні виклики, хвилювання перед парами, перші життєві перемоги та, звісно ж, друзі, зв’язок із якими не втратився навіть через десятиліття.
Суміш радісних посмішок та легкого суму за минулим нагадала кожному з присутніх, що вони є важливою і яскравою частинкою великої історії нашого коледжу.
Попри скромніший формат, свято вдалося на славу, адже його атмосфера була сповнена щирого й живого спілкування. Випускники ділилися своїми життєвими стежками, розповідали про професійні досягнення, дякували викладачам та просто насолоджувалися моментом, згадуючи кумедні й теплі історії зі студентського життя.
Дякуємо кожному з вас за те, що зберігаєте цей вогник пам’яті та любові до рідного коледжу!
Нехай у ваших домівках завжди панують злагода, добробут і затишок, а над головою буде мирне небо. Міцного здоров’я вам та вашим близьким.
Віримо в наше майбутнє, єднаймося і пам’ятаймо: все буде Україна!
